Розділ 1. Основи економічного життя суспільства. 

Тема 2. Раціональна економічна поведінка споживача та виробника. 

Споживач — особа чи організація, яка використовує, споживає продукти (товари, послуги) вироб­ничої діяльності як інших виробників, так і власні. Прийнято вважати, що у споживачів раціональна поведінка проявляється в ухваленні рішення з метою отримання найбільшого задоволення або дося­гнення власної мети. Отже, споживачі намагаються витрачати свої гроші раціонально, щоб отримати найбільшу вигоду або задоволення від придбаних товарів та послуг.

Потреба — це прояв необхідності мати певні блага, бажання володіти ними, відчуття недостатку, якщо бажання залишається незадоволеним.

Людині потрібно багато чого, щоб задовольняти свої потреби. Розвиток потреб відбувається разом із розвитком людини. У сучасному суспільстві недостатньо задовольнити потреби в їжі, помешканні, одязі. Дедалі більшого значення набуває задоволення духовних, культурних та освітніх потреб.

У давні часи потреби людини в їжі, одязі та житлі були мінімальними. Згодом з'являється потреба урізноманітнити раціон харчування: вживати калорійнішу, якіснішу їжу; купувати красивий та мо­дний одяг, створювати комфорт та затишок у своїй оселі. Важко уявити сучасну людину, яка живе в печері й одягається в необроблену шкуру власноруч убитого на полюванні звіра. Наші бабусі та діду­сі в дитинстві не чули про комп'ютер, а дехто навіть не знав, що таке телевізор.

Отже, потреби людини не лише кількісно збільшуються, але й якісно змінюються. Можна зробити висновок, що потреби людини безмежні у своєму розвитку і мають тенденцію до зростання, тобто до якісних і кількісних змін.

Незважаючи на багатство та різноманітність оточуючого світу, всі потреби можна поділити на гру­пи, тобто класифікувати їх. Найбільш поширеною є ієрархічна класифікація потреб за Абрахамом Маслоу. Вона ґрунтується на таких положеннях:

•  люди постійно відчувають певні потреби;

•  ці потреби можуть бути поєднані в окремі групи;

•  групи потреб знаходяться в ієрархічній взаємозалежності одна від одної;

•  незадоволені потреби спонукають людину до дії. Якщо одна потреба задовольняється, виникає інша;

•  зазвичай, людина одночасно відчуває кілька різних потреб, які знаходяться між собою у ком­плексній взаємодії;

• потреби, які знаходяться ближче до основи «піраміди», мають бути задоволені в першу чергу;

•  потреби більш високого рівня з'являються після того, як у цілому задоволені потреби більш низького рівня;

•  потреби більш високого рівня можна задовольнити більшою кількістю різних засобів, ніж потре­би нижчого рівня.

За теорією А. Маслоу є п'ять груп потреб.

Фізіологічні потреби. Потреби цієї групи знаходяться «на першому поверсі» умовної піраміди. Це по­треби, що забезпечують виживання людини як біологічної істоти (потреби в їжі, воді, повітрі, теплі тощо)

Потреби в безпеці. Це потреби в соціальних гарантіях: в отриманні медичної допомоги, середньої освіти, у пенсійному забезпеченні, у захисті від внутрішніх та зовнішніх ворогів тощо. Ці потреби виражають прагнення людини зберегти певний життєвий рівень, передбачуваність та контроль за власним життям.

Соціальні потреби. Людина прагне до участі у спільних діях; вона хоче дружби, любові; хоче бути чле­ном певних об'єднань людей, з якими має спільні інтереси; намагається брати участь у суспільних захо­дах, бути визнаною «суспільною істотою» тощо. Усі ці прагнення складають групу потреб належності та причетності або соціальних потреб.

Потреби у визнанні та повазі. Це потреби в позитивній оцінці індивіда з боку суспільства, в отри­манні людиною певного соціального статусу, у повазі та визнанні з боку оточуючих.

Потреби в самореалізації. Дана група об'єднує потреби, пов'язані з прагненням людини до розкрит­тя своїх здібностей і задатків, до розвитку особистості та прихованого в ній потенціалу. Це процес саморозвитку особистості, постійного внутрішнього руху суб'єкта у своїй діяльності, постійного «вро­стання» в соціальний простір людського суспільства.

Потреби не існують самі по собі, це завжди потреби конкретної людини. Вони завжди усвідомлюють­ся людиною, їм надається конкретне змістове забарвлення, пов'язане зі своєрідністю інтересів даної лю­дини, її фізичними і психологічними особливостями та уподобаннями. Серед факторів, що впливають на формування потреб, особливе місце займають: вік людини, культурні традиції та звички, стать, кліма­тичні умови, рівень доходів тощо. Значний вплив на потреби в сучасних умовах має реклама.

Класифікація потреб:

-         За джерелом виникнення: базові (їжа, ліки) і породжені розвитком цивілізації (модний одяг, сучасне мед. обслуговування, театри, музеї, клуби)

-         За благами, які задовольняють: матеріальні 9одяг, транспорт) і духовні (послуги культури і мистецтва)

-         За способом задоволення: індивідуальні (одяг, житло,їжа) і колективні (підтримання громадського  порядку, державне управління, національна безпека – можуть задовольнятися тільки колективно).

Кожен споживач прагне якнайповніше задовольнити свої потреби, одержавши від речей та послуг максимальну корисність

Корисність – це оцінка споживачем здатності речей та послуг задовольняти його потреби, забезпечуючи певний рівень їх задоволення.

Раціональним можна вважати лише того споживача, який здатний усвідомити власні потреби та визначити корисність речей і послуг, якими він ці потреби задовольняє.

Для кожного з нас важливо максимізувати корисність у задоволенні сукупності потреб. Тому раціональним є той споживач, який зорієнтований на досягнення найбільшої корисності від усіх споживаних речей та послуг.

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» споживачі мають не тільки права, а й обов’язки (ст. 4, п. 3). Споживачі зобов’язані:

перед використанням товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації;

у разі необхідності звернутися до продавця за роз’ясненнями умов та правил користування товаром;

користуватись товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватись умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виробником) в експлуатаційній документації.

Отже, купуючи, наприклад, одяг чи взуття, покупцеві треба приміряти його і тільки після цього придбати. Продавець повинен видати покупцеві розрахунковий документ (касовий або товарний чек), який буде потрібний, якщо виникне необхідність повернути товар. Повернувшись додому, слід ще раз приміряти придбаний товар. Якщо річ із будь-яких причин не влаштовує покупця (не той розмір, колір тощо), то протягом 14 днів її можна обміняти на аналогічну річ або забрати гроші (якщо не має аналогічного товару). Але тільки за умови, що товаром ще не користувалися.

Якщо покупцеві відмовлять у його правах (наприклад, мотивуючи тим, що недоліки виникли з його вини), то згідно зі ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у нього є право на експертизу, що визначить реальні причини втрати якості товару: це приховані недоліки або ж неправильна експлуатація. Для цього покупцеві необхідно пред’явити продавцю або виробникові товару письмову вимогу. Отримавши її, продавець (виробник) зобов’язаний зробити експертизу. У разі відмови покупець може надіслати заяву до органів захисту прав споживачів. Витрати на експертизу покладають на продавця (виробника), але якщо експертиза встановить вину покупця у псуванні товару, то витрати доведеться відшкодовувати йому. Вимоги покупця при цьому не задовольняються.

Корисність — це суб’єктивне поняття, тобто корисність певного товару не буде однаковою для різних людей (наприклад, окуляри для корекції зору або ортопедичне взуття) або й для людини в різний період часу (парасолька від сон­ця або тепла куртка влітку та взимку).

Загальна корисність (TU) — це корисність, яку одержує споживач від усіх спожитих одиниць товару. (ютиль)

Визначається шляхом підсумування показників корисності всіх спожитих одиниць блага.

Гранична корисність (MU) — це додаткова корисність, яку одержує споживач від однієї додаткової одиниці товару. Розраховується як приріст загальної корисності.

Характеризувати будь-якого споживача можна за раціональністю, бюджетними обмеженнями, уподобаннями щодо запропонованих ринком товарів і наявними цінами.

Графічна інтерпретація закону спадної граничної корисності

При збільшенні споживання певного блага від 0 до 6,5 одиниць відбувається повне насичення потреб споживача. Якщо продовжувати споживання даного блага то загальна корисність блага починає падати, гранична корисність стає від’ємною.

Другий графік ілюструє економічний закон, який називається законом спадної граничної корисності. Він пояснює поведінку споживача: якщо споживач послідовно споживає певну кількість благ, то корисність кожного наступного блага він зазвичай оцінює нижче від попереднього. ( в стабільному суспільстві та звичайні речі) (дефіцит, зникнення товарів, зростання цін – формує запаси речей, цінність не зменшується; картини, музейні експонати – корисність зростає).

Раціональний виробник – це той, що прагне повного випуску і використання всіх виробничих ресурсів. Зрозуміло,що це передбачає ефективне використання ресурсів з найбільшою віддачею від праці, капіталу, землі.

Потреби людини задовольняються різноманітними товарами й послугами.

Коло потреб постійно розширюється, і виникає розрив між матеріальними бажаннями людей і можливостями їх задоволення.

Обмеженість — це недостатність обсягу наявних ресурсів усіх видів для ви­робництва того обсягу благ, який люди хотіли б отримати.

Наслідком обмеженості ресурсів щодо потреби в них людей є проблема ви­бору. Вибираючи один варіант використання обмежених ресурсів, люди втрача­ють можливість використати їх за іншим призначенням. Отже, будь-який вибір має свою ціну, яку в економічній науці прийнято називати «альтернативними витратами», або «ціною вибору».

Обмеженість економічних ресурсів та багатоваріантність їх застосовування обумовили формулювання поняття "межа виробничих можливостей" або "крива виробничих можливостей".

Крива виробничих можливостей (КВМ) — це геометричне місце точок поєднання альтернативних кількісних значень двох благ, які могли б бути вироблені за умов повного використання всіх наявних ресурсів.

КВМ— це графічне відображення можливостей виробництва двох видів економічних благ.

Альтернативна вартість — це те краще, від чого довелося відмовитися на користь вибору.

Збільшення масштабів виробництва може не відповідати інтересам виробника, якщо після залучення додаткового ресурсу спостерігається зменшення граничного продукту. Граничним називається той продукт, який створюється внаслідок залучення додаткової одиниці ресурсу, наприклад одного додаткового працівника.

Скорочення граничного продукту після досягнення виробництвом певних меж пов’язують з дією економічного закону спадної продуктивності (віддачі) факторів виробництва.

Глибинною причиною дії цього закону є те, що кожна виробнича технологія виявляє свою ефективність лише за певних масштабів (розмірів) виробництва.