Щоб краще зрозуміти, як сформувалася сучасна економіка, потрібно проаналізувати історію розвитку економічних систем цивілізації.

Важливим питанням є класифікація економічних систем. Економічна система складне, багатоструктурне і поліфункціональне соціально-економічне явище.

В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв.

Головними з них є домінуюча форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності тощо. Поділ економічних систем за переліченими ознаками є певною мірою умовним.

Наприклад, поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил. Розрізняють

доіндустріальне суспільство економічну систему, в якій домінує ручна праця;

індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця;

постіндустріальне суспільство, що ґрунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.

Однак ці системи суттєво розрізняються і механізмом господарювання, і домінуючим об'єктом власності, і різноманітністю суб'єктів економічної діяльності.

Багатокритеріальним є поділ економічних систем на ринкові та адміністративно-командні системи.

Адміністративна (командна, планова) економіка

Адміністративно-командна система заснована на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плануванні, неринкових господарських зв'язках, зрівняльному характері розподілу, ігноруванні законів товарно-грошового обігу, жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб'єктів господарювання, нерозвиненості або й відсутності ринкового менталітету тощо.

Останнім часом посилилися дискусії навколо понять «змішана» і «перехідна» економіка. Безперечно, це не тотожні поняття.

Змішана економічна система, яка характеризує сучасні розвинені країни, еволюціонувала з економіки чистого ринку, врахувала його недоліки і відмови.

Сучасні розвинені економічні системи характеризуються різноманітністю форм власності та господарювання, якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі, значною економічною роллю держави, прогнозуванням соціально-економічних процесів тощо.

Перехідна економічна система характерна для країн, які звільняються від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соціально-економічними потрясіннями, кризовими явищами. Саме таке становище характерне для сучасної України, інших країн, що утворились на терені колишнього СРСР, усіх країн, що відходять від командно-адміністративної моделі.

Для жодної країни немає однозначних і загальновизнаних шляхів розвитку та безболісних рецептів досягнення добробуту і прогресу.

Залежно від способу розв’язання головних економічних проблем і форм власності на економічні ресурси можна виокремити головні типи економічних систем.

У результаті аналізу недоліків кожної економічної системи можна сформулювати рецепт економічного благополуччя: слід уникати виникнення командної системи й допускати втручання держави в економічне життя країни лише для розв’язання тих економічних питань, які ринки розв’язати не можуть або розв’язують невдало.

Ринкова економіка

Основними характерними рисами ринкової економіки є такі: різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, що ґрунтується на взаємодії попиту і пропозиції, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.

Ринкова економіка існує за умови здійснення певних принципів взаємодії економічних суб’єктів.

1.     Економічна свобода -  кожен економічний суб’єкт керується власним інтересом і не несе відповідальність за власні дії.

2.     Конкуренція — невід’ємна ознака ринкової економіки, що відіграє важли­ву роль у механізмі ринкового регулювання. Економічною причиною виникнення конкуренції є обмеженість ресурсів, що створює суперництво за право їх використання для підвищення власного добробуту. Без економічної свободи не існує конкуренції.

Конкуренція (від лат. concurrere) являє собою суперництво між учасниками ринкових відносин за кращі умови й результати виробництва, продажу й купівлі товарів і послуг.

 Досконала та недосконала конкуренція.

 Досконала:

1.     Наявність великої кількості продавців і покупців, тому жоден з них не диктує власних умов на ринку й одноосібно не визначає ціну

2.     Кожен продавець і покупець вільно входить на ринок і виходить з нього

3.     Товари певного ринку однакові, або однорідні, не мають переваг для покупців, а всі покупці однакові для продавців

4.     Однаковий доступ до інформації про стан справ на ринку

5.     Покупці і продавці поводять себе як раціональні суб’єкти і не вступають у змови з метою одержання вигід.

Недосконалою вважається конкуренція, за якою одна або кілька згаданих умов досконалої конкуренції з певних причин порушуються.

3. Саморегулювання – означає, що попри велику кількість виробників і споживачів, значну відмінність інтересів, їхня діяльність узгоджується автоматично – завдяки конкуренції і вільному (за взаємною згодою) формуванню цін.

Покупці, які мають потребу у певних товарах, виходять на ринок і пред’являють попит.

Попит  – це форма вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами.

Закон попиту :між ціною і обсягом попиту існує обернений зв’язок: обсяг попиту скорочується зі зростанням ціни і зростає зі зниженням ціни.
Математичним виразом закону попиту є 

функція попиту:  Q_D=f(P),                                                                      
де     Q_D – обсяг попиту на товар,  D – попит,   P– ціна товару.

Серед цінових чинників – ціна(зміна ціни спричинює зміну в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками на кривій попиту).  (рис. 1.3).

Нецінові чинники попиту спричиняють зміни у попиті, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту: праворуч-вгору, якщо попит зростає, і ліворуч-вниз, якщо попит скорочується (рис. 1.4). 

Нецінові чинники попиту:

1.    Смаки і уподобання споживачів (визначаються звичаями, рекламою, модою)

2.    Доходи споживачів (зі зростання доходів попит зростає і навпаки)

3.    Ціни сполучених товарів:
•    товари-субститути ( взаємозамінні товари) - зростання ціни одного викликає зростання попиту на інший товар, і навпаки;
•    товари-комплементи ( взаємодоповнюючі товари ) - зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший товар, і навпаки.

4. Кількість споживачів на ринку – зі збільшенням числа покупців попит зростає, крива попиту зміщується праворуч, зі зменшенням – ліворуч за інших рівних умов.

5. Очікування споживачів ( очікування зміни цін є фактором попиту, який набуває особливої актуальності в умовах інфляції. Очікування підвищення цін у майбутньому спричиняють зростання попиту у поточному періоді за інших рівних умов, крива попиту зміщується праворуч, і навпаки –  за умови очікування майбутнього зниження цін. Аналогічною є реакція споживачів в очікуванні підвищення або зниження доходу).

Пропозиція: зміст та фактори, що на неї впливають

Пропозиція  – це бажання й можливість виробника запропонувати до продажу товар за певними цінами.
Конкретна кількість товару, яку продавці бажають та можуть продати на ринку за деякий період часу за певного значення ціни називається обсягом пропозиції.

Закон пропозиції  твердить, що між ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв’язок: обсяг пропозиції зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни. 
Математичним виразом закону пропозиція є функція пропозиці: Q_S=f(P),

 де Q_S – обсяг пропозиції товару,   S – пропозиція,  P– ціна товару.
Графічним відображенням функції пропозиції є крива пропозиції (рис. 2.1). Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропозиція, що графічно відповідає руху між точками на даній кривій пропозиція (рис. 2.2).
 До нецінових чинників пропозиції належать: 
•    Ціни ресурсів (Зниження цін ресурсів дозволяє виробляти більше продукції)
•    Більш досконалі технології виробництва (дозволяють фірмі виробляти більше з тими ж самим ресурсами) 
•    Число продівців на ринку(Збільшення числа продавців на ринку призводить до зростання пропозиції і навпаки ) 
•    Фіскальна політика держави ( Податки скорочують пропозицію, а субсидії, навпаки, покривають частину витрат виробника, внаслідок чого пропозиція зро¬стає).
•    В очікуванні зміни цін поведінка продавців є прямо протилежною поведінці споживачів. Якщо виробники очікують зростання цін у майбутньому, вони вже сьогодні скоротять пропозицію, розраховуючи продати свій товар згодом дорожче. Крива пропозиції зміститься ліворуч. 

Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага. Дефіцити і надлишки

Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяг попиту дорівнює пропозиції. (Q_D=Q_S). Графічно обидві криві перетинаються 

Ціна рівноваги – це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює пропозиції. 

Гроші виконують ряд важливих функцій:

Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту.

Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб.

Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Сучасні форми грошей:

-         Папереві гроші – це банкноти, або банківські білети. Випускає держава і її авторитет та державне майна гарантують надійність грошей. Для розмінювання паперових грошей використовують монети, які називають білонними грошима

Нумізматика – це наука, що вивчає монети.

Монетами називаються металеві гроші, виготовлені методом карбування або лиття

-         Замінники грошей – чеки, векселі, банківські карти.

-         Банківські рахунки, або депозитні кошти – це своєрідний засіб відображення і контролю за саном і рухом коштів (депозитів). Строкові і безстрокові рахунки.

-         Міжнародні гроші – це гроші міжнародних організацій, що призначені для здійснення розрахунків між країнами

Інфляція (від лат. inflatio — роздування)  — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей